СЗЧ і рапорт на звільнення: чому «статус дезертира» не дає командуванню права мовчати
У військових справах найбільше шкодить не жорсткість правил, а тиша. Коли військовослужбовець подає рапорт про звільнення (наприклад, за станом здоров’я або через інвалідність), а у відповідь чує: «Ти в СЗЧ — нічого розглядати не будемо». На практиці така позиція командування часто виглядає логічно, але юридично — тримається погано. І 30 січня 2026 року суд чітко це проговорив: перебування військовослужбовця в СЗЧ та призупинення військової служби не звільняють військову частину від обов’язку розглянути рапорт про звільнення.
Ця тема важлива ще й через масштаби явища. За даними, які медіа отримували у відповідь на запити до Офісу Генпрокурора і які систематизують аналітичні платформи, за 10 місяців 2025 року зареєстровано понад 161 тис. кримінальних проваджень за ст. 407 ККУ (СЗЧ), а до суду доходить лише мала частина справ. Це не «поодинокі ситуації» — це масовий пласт правових конфліктів, де кожна помилка в комунікації й документах коштує місяців.
Що сказав суд: коротко про суть позиції
Мова про справу, яку розглядав Львівський окружний адміністративний суд. Позивач — мобілізований військовослужбовець, якому встановили інвалідність ІІІ групи пожиттєво (пов’язану із захистом Батьківщини). Він надіслав командиру частини рапорт поштою з проханням клопотати про звільнення на підставі ст. 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» — через інвалідність і небажання продовжувати службу.
Командування фактично відмовилося розглядати по суті, посилаючись на те, що:
- рапорт подано не «по команді»;
- особа не прибула до місця служби;
- є розслідування щодо СЗЧ;
- служба «призупинена», тож звільнення нібито неможливе до поновлення служби або завершення кримінального провадження.
Суд визнав таку бездіяльність протиправною і зобов’язав правонаступника частини розглянути рапорт по суті (але не «звільнити негайно», бо наказ про звільнення — це результат належного розгляду).
Нормативна база: на чому тримається обов’язок «розглянути»
1) Підстави для звільнення — це закон, а не «настрій підрозділу»
Питання звільнення під час воєнного стану та мобілізації регулює ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (саме вона визначає підстави й логіку звільнення).
Ключова думка суду з цієї справи: якщо у військовослужбовця є передбачена законом підстава (інвалідність) і він не бажає продовжувати службу — це самостійна підстава, яку командування зобов’язане оцінити, а не «відкласти на потім».
2) СЗЧ і кримінальне провадження не «заморожують» всі інші правові процедури
СЗЧ — це не дисциплінарна дрібниця. В умовах воєнного стану ст. 407 ККУ передбачає суворі наслідки.
Але суд підкреслив: сам факт досудового розслідування не дорівнює забороні розглядати рапорт, якщо до особи не застосовано запобіжні заходи на кшталт тримання під вартою чи домашнього арешту і якщо немає інших законних «стоп-факторів».
3) «Призупинення служби» — не універсальна відмовка
Командування часто прикривається формулюванням: «служба призупинена, отже звільнити не можна». Суд у цій історії відкинув такий аргумент, пояснивши, що норма про призупинення не створює загальної заборони на звільнення за іншими законними підставами (зокрема за станом здоров’я/інвалідністю).
Потрібна консультація досвідченого адвоката
Contact us
Спасибо что обратились именно к нам!
Your message has been sent sucessfully
Рапорт «не по команді»: чому формальна помилка не дає права ігнорувати документ
Найцікавіше у цій справі — навіть не СЗЧ. А те, як суд підійшов до «процедурної» частини.
Так, суд визнав: подання рапорту поштою — це не ідеальна форма «по команді». Але далі прозвучала ключова для практики теза: порушення форми подання не може бути підставою не реєструвати та не розглядати рапорт взагалі.
І тут важливо пам’ятати, що в системі Міноборони діє окремий Порядок організації роботи з рапортами (наказ МОУ №531, зареєстрований як z1214-24). Він прямо встановлює:
- усі рапорти, які потребують рішення командира частини, підлягають обов’язковій реєстрації;
- відмова в задоволенні рапорту має бути вмотивованою (не «бо СЗЧ», а з аналізом підстав і доказів);
- непогодження рапорту нижчими командирами не блокує рух рапорту до того, хто уповноважений приймати рішення по суті.
- визначені строки розгляду: для більшості «не термінових» питань — до 14 днів.
Тобто юридично правильна логіка така: навіть якщо у частини є питання до форми/комплектності — це не привід «викинути рапорт з процесу», а привід запросити/витребувати уточнення і прийняти мотивоване рішення.
Що це означає на практиці: «розглянути» ≠ «звільнити автоматично»
Це принципова деталь, щоб не створювати хибних очікувань.
Суд у справі прямо зазначив: він не може підмінити командира і видати наказ «звільнити негайно». Його роль — змусити орган діяти в межах закону: зареєструвати, розглянути по суті, мотивувати рішення і вже після цього — або звільнити, або законно відмовити.
Це, по суті, і є межа адміністративного контролю: суд не «звільняє», але не дозволяє командуванню ховатися в бездіяльності.
Чому тема стала настільки гострою у 2024–2026 роках: цифри, які пояснюють напругу
Коли в країні сотні тисяч проваджень по «самоволці» й дезертирству, система автоматично стає більш формальною і жорсткою. За оцінками на основі відповідей ОГП, лише за 10 місяців 2025 року зафіксовано 161 461 провадження за ст. 407 ККУ (СЗЧ); щомісяця реєструються десятки тисяч нових епізодів.
Таке навантаження породжує типову управлінську реакцію: «не рухати документи, доки людина не з’явиться». Але саме судова практика зараз формує противагу: навіть у конфліктних статусах (СЗЧ/розслідування) командування зобов’язане виконувати базові процедурні обов’язки.
Висновок
Позиція суду від 30 січня 2026 року важлива не тільки для конкретної справи. Вона про межі державної дисципліни й межі бюрократичної «зручності». СЗЧ — це серйозний правовий ризик із кримінальними наслідками. Але навіть у такій ситуації командування не отримує «індульгенцію на мовчання»: рапорт має бути зареєстрований, розглянутий по суті, а відмова — мотивована законом і фактами, а не формальними відмовками.